Булінг – ганебне й небезпечне явище в будь-якому середовищі: в дитячому колективі, підліткових групах, та й серед дорослих, на жаль, нерідко знаходяться ті, хто прагне самоствердитися за рахунок меншого та слабшого. Природа цькування буває різною, із цим намагаються професійно розібратися психологи і педагоги, представники правоохоронних органів і батьки. Виходить? Не зовсім і не завжди.

Резонансний випадок, що стався не так давно в нашому місті, ще раз примусив замислитися про булінг, визнати його існування й учергове спробувати знайти рішення: як уникнути цієї проблеми, якщо вона вже виникла? І якими профілактичними методами постаратися її не допустити?

Бібліотекарі закладу ініціювали проведення анонімного опитування з обізнаності шестикласників щодо питання булінгу. Як діти розуміють, що це таке, які види булінгу знають (і чи вміють його розрізнити), до кого звернуться в разі стикання зі цькуванням?

Булінг – це «коли одну людину ображає група людей» – найпопулярніша відповідь шестикласників. «Це коли тебе кривдять морально і фізично», «коли ображають тих, хто слабший», «травля, побиття, цькування» – доповнювали їх однокласники.

Серед видів булінгу, які знають діти, найчастіше зустрічалося «кібербулінг», трохи відстають від нього обзивання, биття й фізичне насильство, слідом ідуть ігнорування й приниження, потім – психологічний тиск і засудження.

До кого в разі цькування звернуться самі чи порадять звернутися іншим? Найчастіше – до батьків, майже таку ж кількість набрав варіант «до поліції», серед інших відповідей – класний керівник, друзі, брат, сестра, знайомі, інші дорослі.

Як випливає з експрес-опитування, ліцеїсти-шестикласники ознайомлені з існуванням такого ганебного явища, як булінг, знають його основні ознаки й не посоромляться звернутися по допомогу, якщо це буде необхідно. Хай на практиці їм це ніколи не згодиться, але знати про це треба.