Іван Котляревський народився у Полтаві у родині дрібного дворянина, що служив канцеляристом у Полтавському магістраті. Навчався у Катеринославській духовній семінарії, однак духовної кар’єри не обрав. Згодом почав працювати канцеляристом та домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

Його поема "Енеїда" 1798-го стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Саме це і започаткувало новий етап формування української літературної мови.

10 фактів про життя та творчість Котляревського

1. Із 1796-го до 1808-го року Котляревський перебував на військовій службі. Брав участь у задунайському поході російської армії під час російсько-турецької війни. Отримав чин капітана та орден святої Анни за виявлену хоробрість у боях та виконання дипломатичних доручень.

2. Уперше "Енеїда" була видана без відома автора 1798-го видавцем Максимом Парпурою. Іван Котляревський розлютився через це, тому присвятив видавцеві декілька рядків у наступній частині "Енеїди":

"Якусь особу мацапуру

Там шкварили на шашлику,

Гарячу мідь лили за шкуру

І розпинали на бику:

Натуру мав він дуже бридку,

Кривив душею для прибитку.

Чужеє оддавав в печать;

Без сорома, без Бога бувши

І восьму заповідь забувши.

Чужим пустився промишлять"

Повністю поема вийшла 1842-го тільки після смерті письменника.

3. Імператор Олександр I зберігав "Енеїду" із автографом Котляревського. А примірник твору також був в особистій бібліотеці Наполеона I Бонапарта.

4. 1810-го після військової служби Іван Котляревський повернувся у Полтаву. Тут зайняв посаду наглядача Будинку для виховання бідних дворян. Одним із вихованців Івана Петровича у закладі став Михайло Остроградський, у майбутньому — провідний математик, механік і фізик, а також український живописець Аполлон Мокрицький, учень Карла Брюллова і товариш Тараса Шевченка.

5. За наказом князя Якова Лобанова-Ростовського 1812-го року офіцер Котляревський сформував 5-й Український кінний козачий полк. Із завданням він впорався за три тижні. Однією з його умов було збереження підрозділу як постійного козацького війська, але обіцянки царський уряд не виконав.

6. 1816-го Котляревського призначили директором Полтавського театру. Він близько товаришував з актором-кріпаком Михайлом Щепкіним, який виступав у складі трупи Штейна, що гастролювала у Полтаві. Згодом допоміг викупити актора з кріпацтва.

7. 1819-го Іван Котляревський написав для полтавського театру п'єсу "Наталка Полтавка" і водевіль "Москаль-чарівник", які стали основою нової української драматургії. А Микола Лисенко створив оперу "Наталка-Полтавка".

8. 1818-го полтавець став членом масонської ложі "Любов до істини" разом з Сергієм Волконським та Семеном Кочубеєм, де обговорювалися політичні питання. Іван Петрович виконував роль "витія" — оратора.

9. У Котляревського була таємна покровителька. Науковці припускають, що це була Варвара Рєпніна − дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна. Вона замовила Котляревському перекласти з французької роботу Дюкена для Полтавського інституту шляхетних дівчат. Три томи по 500 сторінок літератор перекладав 15 років.

10. Помер Іван Котляревський 10 листопада 1838-го року. Прямих нащадків він не залишив. Незавдовго до смерті письменник відпустив на волю шістьох кріпаків. А дім у Полтаві на Івановій горі заповів своїй економці – унтер-офіцерській вдові Мотрі Векливечивій.