Семикласники і семикласниці Ліцею «Перша Білоцерківська гімназія» мали щасливу нагоду побувати на зустрічі з авторкою кількох повістей із загальною назвою «Русалонька із 7-В», перша частина якої вивчається в курсі української літератури якраз у 7 класі, Мариною Павленко. Готуючись до цієї зустрічі, завідувачка бібліотечно-інформаційного центру Клавдія Григорівна Карпій підготувала презентацію-знайомство з письменницею і її творчістю, яку напередодні заходу побачили всі майбутні учасники зустрічі, адже триває Місячник шкільних бібліотек.

Красива ефектна жінка – не лише письменниця, а й художниця, викладачка Уманського державного педагогічного університету ім. П.Тичини. Її цікава розповідь про книги, процес їх написання, ідеї, прототипи героїв – зачарувала присутніх у залі. Пані Марина привітала ліцеїстів і ліцеїсток із тим, що вони – перші, до кого вона завітала в Білій Церкві. Чи задоволена письменниця тим, що її твір – у шкільній програмі? Якось так вийшло, що її ніхто не питав – просто поставили перед фактом, що він там уже є. Причому, зізнається Марина Павленко, його так скоротили, що навіть вона, авторка, не дуже розуміє, про що там ідеться. Наче й гордість від того, що написане нею вивчається на рівні з класиками, а з іншого боку – побоювання: раптом діти, звиклі до телефонів, не схочуть читати «таку товсту» книжку? Раптом комусь через неї поставлять погану оцінку?

Але письменниця впевнена: читання – це круто! Так, книжка трохи важча і об’ємніша за телефон, але ж як то добре – читати,збагачуватися знаннями, з користю проводити час. Хто читає – має більший словниковий запас, а це означає, що він знайде більше варіантів виходів із будь-якої ситуації. Пані Марина зацитувала кілька віршиків із абетки авторства своєї мами – Ольги Павленко, письменниці й учительки. Унікальність книги в тому, що на кожну літеру алфавіту починаються всі слова вірша, присвяченого цій букві. Якщо слів на таку літеру в українській мові немає, авторка знайшла слова, кожне з яких на цю літеру закінчується, як-от «ь». І все – віршами!

Окрім «Русалоньки», яка перевидавалася вже з десяток разів, Марина Павленко написала ще чимало книг, серед яких особливе місце посідає «Райдуга в решеті». Це – «роман у повістинах» про дитинство добре і не дуже відомих читачеві Павла Тичини, Надії Суровцової, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірини Жиленко. Як каже авторка, щоб написати цю книгу, вона об’їздила ледь не всю Україну, збираючи спогади, свідчення, знайомлячись із місцями, де зростали її герої. Тішиться, що ще до окупації Донецька встигла побувати в хаті Василя Стуса, замалювати її. Чи є ще та хата зараз і що з нею, невідомо, а власноручний малюнок Марини Павленко її зафіксував на папері. Вона впевнена: ніхто із героїв «Життя видатних дітей» не був ідеальним. Усі бешкетували в дитинстві, робили помилки в дорослому житті – й це цілком природно. Вони стали відомими завдяки своєму талантові, працелюбності й наполегливості. А дитинство – така коротка і така важлива пора для кожної людини – дало вектор формування й розвитку таланту зазначених персоналій.

А ще пані Марина – авторка «Миколчиних історій», «Золотої шаблі», «Колискової для дощу», «Лілеї», «Моєї класнючої дівчинки», «Півтора бажання» та багатьох інших цікавих творів. Закінчуючи зустріч, письменниця відповіла на запитання дітей, провела автограф-сесію й сфотографувалася з усіма охочими. Адміністрація ліцею виділила кошти на закупівлю книг із програмовими творами Марини Павленко для бібліотечно-інформаційного центру, які авторка підписала для читацької аудиторії ліцею.