Американські шкільні бібліотеки закуповують величезну кількість дитячих книжок. Їх використовують не просто для позакласного читання. Вони входять у програми звичайних предметів. Наприклад, візьмімо історію. Завдяки дитячим історичним повістям учні можуть вивчати складні теми, як-от Голокост або Друга світова війна. Це допомагає побачити художньо-емоційну частину тих подій. Ідентично можна вивчати географію. Знаходиш книжку про подорожі — і будуєш цікавий урок. Навіть для математики щось можна вигадати! Приміром, існує багато книжок про жінок у науці. Чому би не розповісти про їхні математичні відкриття?

Процесом керують американські вчителі. Вони здебільшого мають програму того, що повинні знати діти. Утім, як саме подати необхідну інформацію — то їхній вибір. Тому вони часто задіюють дитячі книжки. Не лише на уроках літератури, а й на фізиці, праві або мистецтві. Така мультигранність застосування дитячої книжки сприяє тому, що діти апріорі більше читають.

Держава та штатні управління виділяють багато коштів на закупівлю книг для міських бібліотек. Візьмімо, наприклад, мегаполіси, як-от Атланта або Піттсбург, де я жила. Там система бібліотек із дитячими відділами настільки розвинена, що юні читачі мають доступ до будь-якої новинки. Примірники можна брати на місці, можна замовляти онлайн, можна орендувати електронну версію або версію для аудіопрослуховування. Книги адаптовані до різних форматів і стилів читання. Дітям подобається мати цей вибір — і тому вони читають більше та охочіше.

На ринку є великий вибір silly books, або дурненьких книжок. Дурненьких у позитивному сенсі. Вони прості за змістом і формою, тому їх активно використовують для розчитування. Цю книжку дитина може проковтнути буквально за годину. Як результат, вона бачить, що читати не страшно й навіть весело. А ще можна похизуватися перед друзями! Ці книжки неймовірно популярні в США. Вони справді корисні.

В американських дитячих книжок вища впізнаваність, ніж в українських. Це означає, що діти можуть легше себе ідентифікувати з персонажами, проблемами або середовищем, яке описують. На українському ринку більше перекладної дитячої літератури. Тому навіть якщо діти впізнають себе як особистостей, вони навряд впізнають себе як особистостей з України — із конкретних міст, селищ або сіл. Звісно, діти можуть упізнати себе в книжках про американку Джуді Муді. Утім, Джуді Муді їздить до Вашингтона, а не до, скажімо, Києва, і живе в абсолютно інших соціально-культурних реаліях. Ми не можемо сказати: «Ось, це як я! Це про мене!» Власне, ця впізнаваність в американській дитячій літературі непохитна.

У США зараз багато пишуть про культури, які менш репрезентовані в дитячій літературі. Про «американськість» у всій багатогранності. У нас цього майже немає. Сучасна «українськість» в українській літературі не представлена. Нашу «меншинність» у своїй країні потрібно виправляти — і терміново. Бо вона — це комплекс, який ми передаємо у спадок із покоління в покоління.

У співвідношенні до зарплати американські книжки недорогі. Скажімо, середньостатистично американець або американка з вищою освітою отримує десь 2–3 тисячі доларів на місяць, а звичайна книжка коштує 19–23 долари. За дорогі видання про історію та культуру доводиться платити десь 40 доларів. Це не так багато — можна дозволити собі купувати кілька книжок на місяць і не економити після.

Американський середній клас здебільшого освічений і має читання в пріоритеті. Побутує бажання не лише підготувати дітей до стандартизованих тестів і вступу до університетів, а й розвинути в них культурно-свідомі складові. Як на мене, такий підхід обов’язково має бути й в Україні.

Джерело: https://osvitoria.media/experience/chomu-amerykanski-dity-chytayut-bilshe-j-ohochishe-za-ukrayinskyh/