День народження Володимира Короленка
27.07.2021 Бібліотечні новини
|
Володимир Галактіонович КОРОЛЕНКО (27(15).07.1853–25.12. 1921) – письменник. Народився в м. Житомир у дворянській сім'ї (батько – суддя, мати – із польс. шляхетського роду). Навчався в Житомирській та Рівненській гімназіях. 1871 р. вступив до Петербурзького технологічного інституту, а 1874 перевівся у Петровську землеробську й лісну академію (нині с/г академія) в Москві, з якої 1876 р. був виключений за участь у студентських революційних гуртках та антиурядову агітацію. Підтримував народників, але був проти тероризму. 1877 р. спробував поновити навчання в Гірничому інституті в Санкт-Петербурзі. Співробітничав зі столичними виданнями, зокрема – із журналом "Слово", де 1879 опублікував своє перше оповідання. Від 1879 до 1884 рр. не раз був ув'язнений, відбував покарання на засланні, у т. ч. в Сибіру. У цей період написав низку оповідань про життя знехтуваних су-спільством людей: "Чудная", "В дурном обществе", "Убивец", "Сон Макара" та ін. Від 1884 до 1896 жив у м. Нижній Новгород (нині РФ). У цей період співробітничав із місцевими і центральними газетами, працював в архівній комісії, видав свою першу книжку "Очерки и рассказы" (1886), встановив тісні стосунки з багатьма тогочасними письменниками, зокрема з Л.Толстим, А.Чеховим, М.Чернишевським. 1893, будучи за кордоном, познайомився з відомими народниками С.Кравчинським і Ф.Волховським. 1900 переїхав на постійне місце проживання до Полтави. Цього ж року Петербурзька АН обрала його почесним акад.еміком, проте 1902 він разом із А.Чеховим відмовився від цього звання на знак протесту проти незакон- ного скасування виборів до АН Максима Горького (відмовився поновити це звання 1917). Став літописцем народного життя (4-томна автобіографічна книга "Історія мого сучасника", 1906–22). Багато написав про український побут, культуру, природу. Завжди відгукувався публікаціями на найважливіші події, що відбувалися у світі, Російській імперії та в Україні. Підтримав революцію 1905–1907, засудивши дії властей під час "Кривавої неділі" (9 січня 1905 р.), особливо в подіях Сорочинської трагедії 1905. У газеті "Полтавщина" 1906 р. опублікував відкритого листа статському радникові Філонову, в якому вимагав суду над карателями. У наступному році вийшла у світ його книга "Сорочинська трагедія". Правдиво висвітлював справу Бейліса, вже на початку Першої світової війни оцінив її як велику трагедію для європейських народів. Вітав Лютневу революцію 1917 р., але виступив проти Жовтневого перевороту в Петрограді, вважаючи його таким, що обмежує демократію та свободу. Ледь не став жертвою "червоного" терору у квітні 1918, і лише втручання майбутнього голови РНК УСРР Х .Раковського врятувало йому життя. У роки громадянської війни в Україні 1917–1921 не підтримував жодну зі сторін, що боролися за владу. Однак із захопленням відгукувався про Н. Махна та його селянську армію. Вважав, що більшовикам, які захопили владу в Росії, не під силу побудувати соціалізм. Закликав більшовицьких ліде-рів відмовитися від проголошеного ними хибного шляху. Помер у Полтаві. Після його смерті рад. влада, комуніст. партія і особисто В. Ленін, враховуючи активну боротьбу Короленка із самодержавством, переслідування його царськими властями, безапеляційно зарахували його до палких прихильників більшовизму. |
|
|