Мета заходу: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Підготувала провідний бібліотекар Бородянської СЗОШ I-IIIступенів № 1 Осауленко Світлана Миколаївна 

• Бібліотекар   Віра,надія та любов - три основні Божі чесноти. Вони мали б бути фундаментом нашого життя, основою світогляду. Та чомусь, нажаль .у сучасному світі ,часто панують зовсім протилежні настрої душі. Ненависть, брехня, безнадія, які ведуть цілі народи до загибелі.
• 
  
• На щастя , та з Божої ласки, завжди є в серця вірні Господнім настановам. Ті, які готові іншим показати шлях до світла, правди та істинної свободи.
• ( Звучить  «Молитва  за  Україну»  (Олега  Вінника)
• 
  

  Передмови до книги «Небесна сотня» написали церковні ієрархи − Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України,Предстоятель Української Православної Церкви київського Патріархату ;Святослав  Отець і Глава Української Греко-католицької Церкви, Протоієрей Георгій Коваленко речник Української Православної Церкви .

(учень з книгою читає передмову до книги «Небесна сотня»)

   Небесна сотня –це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за те,що вони зробили для нас. Та ця пам'ять і ці почуття будуть тільки відчуттями, якщо ми не плекатимемо щодня, допоки б’ються наші серця, плоди ,гідні висоти подвигу Героїв Майдану.(Святослав. Отець і глава української Греко-Католицької Церкви)

• Небесній Сотні
  Шана й молитви,
  За чисті душі,
  Що злетіли в небо.
  Їм шлях високий
  Боже, освіти.
  І в мирі, Господи,
  Прийми до Себе.
• 
  
•  
• Учень «Хто як не я?»…-цю фразу можна прочитати майже в кожній історії цієї книги.
• Учень «Хто як не я?»…-питають очі з траурних фотографій героїв Небесної сотні.
• Учень «Хто як не я?»…-досі відлунює на Майдані.
• 
  
• Учениця  Це вони,герої Небесної сотні вирішили , що краще вмерти за правду,ніж усе життя жити в брехні.Не чекали поки зміниться «хтось» чи «щось». .Не надіялись на « когось». .Не ховались за чужими спинами. чи «сотнею оправдань».
•  Учениця Це вони почали із себе міняти цей світ із думкою: «Як не я- то хто ж?»
• Учениця   Це вони.  Кожен герой  книги повстав проти насилля,
• несправедливості та .обману…Кожен здійснив особистий подвиг-віддав найцінніше-своє життя заради нової  України.Герої цієї книги своїм прикладом показали силу та незламність українського духу.
• Учениця  Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!
• 
  
• Бібліотекар   Це книга-реквієм . Книга-посвята тим учасникам  Революції гідності, які віддали найцінніше- своє життя.  Книгу писали українські журналісти. Писали для того, щоб герої Небесної сотні оживали з її сторінок. Зараз бентежить лише одне. Не можна допустити, щоб подвиг героїв Небесної сотні був марним»
• 
  

 

 «Хроніка Евромайдана» перший  розділ книги, який відкарбовує секунди до  невідворотніх подій .

•  

Учениця : 22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

 

 

Учениця: 30 листопада у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

  Учень Спохмурніла земля,коли звістка прийшла.

Як із вибором нас обдурили:

Знахабнілі чини, що свавіллям жили,

Курс в ЄС на «тайожний» змінили.

Ми з протестом пішли, хто ж тоді, як не ми,

Нас в столиці зібралось немало.

І здригнувся Майдан, похитнувся весь клан,

Революція слово сказала.

Гей, розвивайся прапор свободи!

Йди на майдани, вільний народе!

Хай не злякають нас перешкоди,

Тут ми підпишем власні угоди!

В бій барабани!

Всі на майдани!

Люди Країни

Правда за нами!!!

  Учень Влада, насилля і розкрадання,

Має відчути наше бажання

Жити у мирі, без фальшування…

Досить неправди! Досить страждання!

Осінь не гріє руки та ноги,

Гріють надії і діалоги.

Зносити чинно мусим тривоги

Й гордо стояти до ПЕРЕМОГИ!!!

В бій барабани!

Всі на майдани!

Люди Країни

Правда за нами!!!

Учениця: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Учениця : Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом  віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Учениця: Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священники.

Учениця: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Учениця : Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

"Боротьба не за щастя вже навіть іде —за життя!

Бо його забирають.

Нас Надія веде, нас ідея веде

За свободу для рідного краю.

Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!"

(Відео Коля Бучак - Герої не вмирають!)

Учениця Ким були? До чого прагнули ? Вони не були, ні екстремістами, ні терористами, ні фашистами. Звичайні люди, мирні громадяни, які вийшли, на так званий Євромайдан, щоб відстояти своє право на мрію. Учителі та студенти, підприємці та журналісти, вчені та академіки, художники та музиканти, громадські діячі та прості робітники. Люди, які жили у різних куточках України. Такі здавалося б різні… Але – ні! Вони були схожими між собою. Дуже схожими! Схожими серцями, у яких , на перекір безвір’ю, безнадії та ненависті , що нав’язуються нам духом цього світу, жили віра , надія та любов. Віра – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надія – на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей. Любов – до України, справжніми синами якої вони були , є і будуть.

Бібліотекар ; « Герої небесної сотні» розділ книги ,який важко читати без сліз. «Небесна сотня» – назва, яку дав народ полку героїв, що пожертвували собою заради нас, нашої мрії про краще майбутнє. Та здається , що ця назва символічна. Адже відвоювавши тут на землі, вони не перестають воювати на небі. Своїми молитвами та заступництвом перед Богом та Богородицею, вони, допоки стоятиме світ, будуть просити за нас та Україну. А ми в свою чергу не маємо права забувати, за що вони віддали своє життя і пильнувати , щоб не впасти в оманливу сплячку.

Учениця  . Їх -  104…  З  різних  куточків  України,  різних  за  національністю,  освітою,  соціальним  станом.

Опанасюк  Валерій.  Народився  20 травня 1971 року.  Проживав  у  м.  Рівне,  працював  автомеханіком.  Загинув  20 лютого 2014  року  від  кулі снайпера,  коли  витягував  з  передової  поранених  людей.  У  Валерія  залишилось  четверо  маленьких  дітей:  найменшому  сину  лише  2  роки,  найстаршій  дочці  -  12.  Вони  вже  ніколи  не  побачать,  як  щиро  і  безтурботно  усміхається  їх  татко.

Назар Войтович — наймолодший герой Небесної сотні.

Увечері 19 лютого він вирушив до Києва. То була його перша й остання поїздка. Хлопець пробув на Майдані близько трьох годин. Зранку 20 лютого в розпал кривавих подій на Інститутській його застрелив снайпер. Батьки втратили єдину дитину. «Його образ світлий. Він мав світле волосся, очі, шкіру, аж пробивався рум’янець. Така в нього і душа була. . Його всі знали  як дитину-­янгола», — так про свого учня  розповідає директор Травневської школи Василь Оверко. Він не пригадує за хлопцем жодних пустощів. Каже,той був спокійний, урівноважений, доброзичливий. Його всі називали Назарчиком. Хлопець навчався на третьому курсі Кооперативного коледжу в Тернополі на відділенні дизайну. Він обожнював живопис. Усі роботи Назара мали український дух. Він любив зображати на них калину, тризуб чи козаків. Батько згадує, коли вони минулої осені будували хату, син власноруч виклав мозаїку у вигляді калини. Саме патріотизм підштовхнув юнака в останню хвилину поїхати на Майдан до Києва, розповідають одногрупники. Ще в середу, 19 лютого, він був на парах. Увечері мав тільки віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного Майдану. Але замість цього поїхав сам. Батько Назара Юрій Петрович розповідає, що ввечері 19 лютого син зателефонував йому і сказав, що їде на Майдан. Згадує, що він просив йогонікуди не ходити, бути обережним. Син пообіцяв, що стоятиме тільки біля сцени. «Яка там сцена? Як приїхав уранці, так пішла бруківка в руки. Пішов одразу на передову», Востаннє він говорив із сином, коли той був в автобусі. Наступного дня вони з дружиною телефонували Назару, але на дзвінок відповіла волонтерка. Сказала, що хлопець загинув…

ХрапаченкоОлександр.Народився18 вересняя 1987 року.  Рівнянин.  Якби  збулися  його  мрії,  то  Україна  мала  б  талановитого  театрального  режисера. Йому було всього 26. Сашко  любив  подорожувати  і  займався  скелелазінням.  Він  був  членом  Волинської  сотні  самооборони  Майдану.  Загинув   20 лютого 2014  року  від  пострілу  снайпера.

Арутюнян Георгий.  Народився  4 липня 1960 року  в  м. Батумі,  був  громадянином  Грузії,  але  рідною  йому  стала  й  Україна.  Загинув  20  лютого  від  кулі  снайпера  на  барикадах  біля  Монументу  Незалежності  в  Києві.  Його  трирічна  донечка,  яка  залишилась  круглою  сиротою,  колись  зрозуміє,  що  татко  боровся  за  її  краще  життя.

 Учениця:Василь Мойсей. 21 річний студент 4 – го курсу Луцького університету розвитку людини. Навчався на факультеті соціальних комунікацій та реабілітації. Був активістом організації ВО «Свобода» Волинської області. Вранці 20 лютого 2014 року на вулиці Інституцькій у нього влучив снайпер. Не допоміг хлопцю цивільний бронижелет. Він помер у 17 лікарні міста Києва від поранення у грудну клітку.  

  Тиха, любляча мати, пані Люся,  із сумом, болем та слізьми згадує про свого найменшого сина Василька, про його смерть, в яку і досі не може повірити. І світлою усімішкою сяє обличчя, коли розповідає яким добрим, чуйним, лагідним та люблячим був її син.

Учениця Вісім разів їздив Василь на Майдан. Та тільки про два останні із них сказав своїй матері. Не хотів хвилювати її материнського серця. Останнього разу, перед поїздкою, мати благословала сина, благословила на життя, а не на смерть. « Васильку, сину, будь обережним, там вбивають» – «Мамо, нічого не станеться» – це були одні із останніх слів між матір’ю та її сином. А останніми словами, які він сказав по телефону до свого брата 20 лютого, були : «Рома, стріляють, вбивають, я мушу бігти». Любов до ближнього, бажання допомогти, захистити, погнали його під кулі. Одна з яких, пробивши основу розп’яття, що висіло на шиї хлопця, влучила йому в груди. У цей час матір мучили тривожні передчуття…

Мам, сьогодні їду на Майдан,
Якщо не повернуся, мене вбили,
Та знаєш, мам, я буду там не сам,
Там люди, у яких багато сили,
Не плач, я мушу бути там де всі,
Грудьми стояти перед лютим звіром,
А знаєш мам, я вдячний є тобі,
І ти пишайся завжди своїм сином.
Візьму щита, піду поміж людей,
І я прикрию їх, від куль отих проклятих,
Вже знаєш мам, дістало до грудей,
Як з вилами там брат іде на брата.
Я їду, бо це є моя земля,
Я народився тут, і тут я і загину,
Ми вільні, і ми любимо життя,
Та віддамо його за вільну Україну.

 Учениця Мама  згадує: «Цілу ніч дивилася, переживала за цих дітей, не лише за мого сина, але за всіх діточок…». Вона не може зрозуміти, чому їх ніхто не захистив. Чому дали померти стільком дітям, братам, чоловікам Син неймовірно любив Україну,  переживав за неї . Також «Василь дуже любив вишиту сорочку. Брав кожного разу з собою на Майдан. Говорив, як ми переможемо, я вберуся у вишиту сорочку. Він вірив в Україну, вірив, що ми переможемо. І я надіюся, що ми справді переможемо». Ще мати згадує такі слова сина: « Мамо, я народжу троє дітей. Одного – для мами, другого – для тата, а третього – для України». Якою ж великою мала бути любов цього молодого хлопця до своєї Батьківщини, щоб зродити у його серці такі слова?! Чи часто, ми, батьки, що вважаємо себе патріотами, можемо промовити таке … ? А він зумів… Не вдалося Василю втілити у життя цей задум на своїх дітях, та по волі Божі, він втілив його своїм життям. Був же третьою дитиною в сім’ї.

Мати каже: « Так сталося, що я народила дочку Марійку – для мами й тата, сина Романа – для мами й тата, а свого сина Василька, наймолодшого мого пташка – для України. Україна взяла мого сина».

Учениця На 22 день народження, який мав бути у березні, мати хотіла зробити сину особливий подарок. Із давна, Василь мріяв побувати у святих місцях. Пані Люся вирішила, що цього року обов’язково здійснить його давнюю мрію. « Я навіть не здогадувалася, що він потрапить у найсвятіше місце, яке тільки може бути. Потрапить до Бога. Та передчуття підказувало, що має здійснитися його мрія відправитися у святі місця». Бог здійснив бажання хлопця, подарувавши Вічність із Собою.

 Учениця «Був добрим, усім допомагав, ніколи нікому поганого не чинив і завжди – завжди усміхався» – згадує мати – « Навіть на порозі смерті він усміхався». Очевидці розповідають, що останніми словами Василя були: « Я вас усіх люблю і прощаю». У зв’язку з цим, місцевий єпископ, проголосив його «Праведником цієї землі».

Не плач за мною, мамо, не ридай,
Я не хотів війни, я боронив свій край…
Не плач за мною, мамо, я – герой
Стояв я гордо, коли снайпер той
Стріляв у голову й таранив груди –
Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...
Не плач за мною, рідна, не лий сліз,
Пишайся мною, бо я патріотом виріс,
Ти, мамо, лиш за мене помолись,
І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..
Я винен, що любив свою країну,
Я винен, що хотів здобути волю…
Але я не хотів стояти на колінах,
Пробач за стільки завданого болю…
Не плач за мною, мамо, я у Бога,
Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до Нього
Я вже не повернуся, мамо, але знай –
Я стану ангелом і боронитиму свій край….

Учениця. Свобода – коштовний скарб. За нього впродовж тисячоліть заплачено життями мільйонів українців. Вони – праведники. Той, хто впав на полі бою за свою землю, за свій народ, має від Господа прощення гріхів. І душу його оселяє Всевишній там, де – такі, як він, праведні, спочивають. Розповідають, що до однієї із Матерів Небесної сотні прийшов уві сні Син. У нього було просвітлене обличчя, і він мовив: «Ми у вирії… Не плачте, матері…» Небеса цінують свободу та її воїнство…

 Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Тизнаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

      Учениця   Попрощатися із героєм прийшло понад 20 тисяч людей. Тих, котрі знали його за життя і тих не знайомих із ним, які прийшли виразити свою подяку за його жертвенність та любов. Поховали Василя у Луцьку під вигуки “Героям Слава!” та постріли гармати.

Бібліотекар  Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжали їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняли процесії, що везли домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах стоячи на колінах віддавали останню шану героям.

Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях.

Слава Україні!

Героям Слава!

Слава Небесній Сотні!

Учениця : Майдан… з Героями іде прощання…
Тисячі людей зібралися в цю мить.
Для когось на землі вона передостання,
А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…
Живого сина в світі більше вже нема…
Прийшли у путь останню проводжати
Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…
Покотились сльози по щоках і обороні…
Сотники, що полягли,- не встануть з сну,
Не посивіють у майбутньому вже скроні…

• Бібліотекар Про кожного з цих героїв можна писати книги та знімати кінофільми. Кожне життя  як яскрава зоря промайнуло на небосхилі, щоб освітити нашу реальність. Промайнуло, щоб розвіяти туман зневіри, відчаю та байдужості з перед наших очей.Згадаймо всіх поіменно
• Відеокліп «Небесна Сотня» 

 Учениця А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько синаще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхнівже не їмболять..
Жовто-блакитний стяг покрив їмтіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

(Тож  давайте  помянемо  героїв  Майдану,  Небесну  сотню  хвилиною  мовчання.)

Бібліотекар Є в книзі сторінки в яких написані імена інших загиблих під час акції та список загиблих силовиків . В період з 18 по 20 лютого в Києві під час так званої "Антитерористичної операції", метою якої було придушення акцій протесту, відомих як Євромайдан від ід вогнепальних поранень загинуло 13 міліціонерів

Учениця Згадують  на сторінках книги  Медиків  Майдану.

Це вже зараз відомо, що через Майдан пройшли усі найкращі лікарі Києва і України. Тоді більшість медиків на майданівських чергуваннях ховалася за масками. Навіть колеги вдавали, що не знають одне одного. В медичних колах були негласні домовленості не розголошувати ані прізвищ, ані посад. За час Майдану силовики поранили тридцятьох лікарів. Цілилися в очі і обличчя. Євген Кузін каже, не помітити, що він стояв у медичному екіпіруванні - у касці з червоним хрестом – було не можливо. Одного з волонтерів вразила розповідь лікаря, який виносив з під куль молодого пораненого хлопця. Попри бій він співав гімн України і помер, не дочекав швидкої.

• Учениця 
•  «Ще не вмерла Україна …»
• Помирав він та співав
• За свободу Батьківщини
• Молоде життя віддав.
•  
•  «Згинуть нашу воріженьки…»
• Їм лише до пекла шлях
• А брати до перемоги
• На Майдані хай стоять.
•  
• Прощавай моя кохана
• Обійми моїх синів
• Розкажи їм все про тата
• Я прийду до ваших  снів.
•  
•  «Душу й тіло ми положим…»
• Не плач матінко моя
• Я пішов з життя героєм
• З сотнею таких як я.

     

  Учениця Ми закликаємо вас сьогодні згадувати  у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цих  свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Бібліоткар  Це видання − німе нагадування нам всім про те, якою ціною ми здобули свободу та новий шанс для своєї країни стати справжньою європейською державою. Герої не вмирають.

Книга вийшла у видавництві «Фоліо». З кожного проданого примірника цієї книги «Фоліо» перераховує частину грошей благодійному фонду «Центр допомоги постраждалим Майдану «Родина Майдан».

• Імена цих новітніх Героїв уже назавше вкарбовані в серця українців, а пам’ять про них, бійців Небесної сотні, нагадуватиме нам про відвагу тих, хто поклав молоді життя свої за нашу свободу.
• У нас тепер є "Небесна Сотня" - ангели-охоронці нашої України! Я вірю, що з такими людьми, які йшли на смерть, наша Україна буде  достойною Україною, і вона буде найкращою на цілій землі»
• 
  

(Клип Ангели Майдану | Angels of Maidan)

Кліп «Небесна сотня. Десяток небесних ангелів»