Прикрашання ялинки насправді символ не Нового року, а Різдва. Вічнозелена рослина з давніх часів уособлювала вічне життя та відродження. А у християнській релігії її називали деревом Ісуса. Змішання новорічних та різдвяних традицій сталося у 30-ті роки ХХ ст. Через антирелігійну пропаганду в СРСР у 20-ті роки заборонили святкувати Різдво. Однак у 1935 році у Кремлі до Нового року влаштували дитячій ранок, де прикрасили зелену красуню. До того часу більшість людей забула, що зірка на верхівці – не просто для краси. Це символ Віфлеємської зірки.

Ялинкова куля – насправді стилізоване райське яблуко. Раніше ялинки прикрашали саме цим фруктом за аналогією з райським деревом. Потім до яблук почали додавати пряники та печиво. Гілки не витримували такої ваги, тож замість яблук вигадали скляні прикраси. Перша ялинкова куля з’явилася в Саксонії у XVI ст.

Багато астрономів намагалися дізнатися, чим насправді була Віфлеємська зірка. Спалаху наднової бути не могло – наша галактика занадто стара. Є декілька гіпотез, які пояснюють біблійне небесне явище. Одна з них припускає, що це була комета, інакше як вона могла йти небом й вести за собою волхвів. Інша гіпотеза говорить, що в день народження Христа Меркурій підійшов ближче до Землі і відбив від себе світло одразу кількох інших планет, які вишикувалися в небі якось по-особливому (якщо їх з’єднати лініями, вийде два накладені один на одного трикутники – зірка Давида), – і Меркурій «засяяв» яскравіше.

Цікаво, що три східні царі (волхви) Валтасар, Гаспар і Мельхіор, які прийшли до Ісуса, також були вченими-астрономами. Відомі й ті цінні подарунки, що вони принесли малому Месії: золото, ладан і смирну. Золото підносили царям. Ладан – коштовну ароматичну смолу особливого дерева – у давні часи підносили в знак благоговіння. Смирною, цінною благовонною олією в той час змащували померлих. Тож волхви принесли Христу золото як Царю, ладан як Богу, смирну як Людині. Ці дари збереглися й до сьогодні. Вони зберігаються на святій горі Афон в монастирі святого Павла.

• Точна дата народження Ісуса Христа в Біблії не згадується. Науковці досі не з’ясували, яка дата достовірна, й навряд чи дізнаються.
• Різдво на Русі почали святкувати в Х столітті. Його традиції змішали з місцевим язичницьким святом повернення сонця або початком сільськогосподарського року. У деяких місцях використовувалося доріздвяна назва свята — Коляда. Переддень Різдва вважається найцікавішою частиною свята, тому що включає ритуальні й магічні обряди, деякі з яких віщують гарний урожай і довге життя.
• Саме в ніч перед Різдвом, за народним повір’ями, панують дві сили: добра та зла. До якої людина примикала, та й творила з нею дива.
• До Різдва віряни мають витримати 40 днів посту. За суворими правилами, останній день найбільш жорсткий – 6 січня людям рекомендовано не вживати ні води, ані їжі до першої зорі – символу Вифлеємської зірки.
• За традицією, на Святвечір мало бути 12 пісних страв на чолі з кутею. Після вечері, яка тривала 3-4 години, кутю та деякі інші страви не прибирали зі столу, а залишали для духів, які будуть сідати за Святу вечерю вдруге. Для них також ставили склянку води та клали чистий рушник.

Ранесенько до схід сонця 7 січня починали ходити хлопчики-віншувальники (дівчаткам ходити з вітаннями не годилося) й «віншували». Віншувальникам дуже раділи, бо господарі переживали, щоб першою не прийшла особа жіночої статі (це віщувало хвороби). Тому вони радо обдаровували хлопців грішми та гостинцями (цукерками, яблуками, горіхами, книшиком і т.п.).

Перші дитячі ватаги колядників йшли в підвечірок 7 січня. Кожен мав через плече торбинку, куди складали гостинці. Коляда – це гімн Христу, оспівування його народження. Дехто ходив по хатах із вертепом. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік.

У різних регіонах колядування проводилося по-різному: на Покутті колядували ще напередодні Різдва, на Лівобережжі – першого дня, а на Поділлі – водили ватаги лише другого дня свят.

Традиційний одяг колядницьких ватаг – білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки в дівчат. Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами. Обходячи оселі, колядники піснями та відтворенням побутових сценок вітали господарів та їхніх дітей, бажаючи всім щастя й здоров’я на многії літа.

«Якщо на Святвечір сніжна погода – буде врожай на хліб». Вважалося, що в цей день, останній перед Різдвом, снігопад – вірна ознака процвітання господарства у новому році. А якщо у цей день мороз – у сім’ї буде злагода та любов. Зрозуміло, ці прикмети та упередження всього лише «луна» язичницьких святкувань та традицій, що не мають стосунку до суті великого християнського свята.