Вербна неділя: історія свята, звичаї та народні прикмети

Вербна неділя щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Це свято належить до тих, які не мають чіткої дати, і кожного року можуть відзначатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем. Оскільки Великдень у 2020 році відзначається 19 квітня, то Вербна неділя припадає на 12 квітня.

У цей день великий піст дещо послаблюється: ті, хто постить, можуть вживати олію, рибу та морепродукти, а також дозволити собі один келих вина. Але це не єдине, що варто знати про це свято. Стаття, окрім короткої історії про походження свята, містить багато цікавих фактів про святкування, забобони та заборони, котрих здавна дотримувались українці, та, як бонус, прикмети до Вербної неділі!

Коротка історія про походження свята

Історія цього свята триває ось уже 21 століття, й описана вона у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо.

Тож коли Ісус завітав у Єрусалим, люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали Його з почестями: співали пісні на Його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до дива, яке було втілене в Ісусі Христі. Цей визначний день відклався у пам’яті та увійшов в історію — тож святкується до сьогодні.

Раніше Вербна неділя мала іншу назву: Вхід Господній в Єрусалим, але оскільки на теренах Європи символом цього дня є верба, а припадає він щороку на сьомий день тижня, тож отримав видозмінену народну назву — Вербна неділя.

Цікаво, що люди зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи Йому під ноги гілочки пальми, а не верби. Але на території Європи, в тому числі й України, де переважає християнське населення, пальми не ростуть. А от верба, навпаки, - поширене дерево, що несе в собі певний символ весни. Тож ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції та звичаїв, пов’язаних саме із вербою.

Звичаї і заборони під час Вербної неділі, пов’язані із вербою:

Люди наскільки вірили у цілющу силу верби, що садили її біля криниці, аби очистити воду.

Освяченою гілочкою верби махали у бік хмар, якщо хотіли відігнати грозу та очистити небо від хмар.

Після освячення в церкві вербу несли не тільки до оселі: її приносили до вуликів, корівників, курятників — аби вся живність була здорова, а господарство процвітало.

Після свят гілочки верби не викидали, їх зберігали до наступного року. Засушеною вербою розмальовували піч, у якій випікались пасочки до Великодня.

Та й взагалі, освячені гілочки ставили у кутках будинку й залишали доти, поки вони самі не засохнуть.

Вірили також, що вода, у якій були замочені вербові гілочки, має цілющу силу, нею вмивалися, поплескуючи легенько себе та своїх рідних гілочкою, промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. На здоров’я, на красу, на захист».

Існувала також цікава традиція випікання святкових хлібців. У невеличкі буханки клали шишечки верби, а запечені вироби згодовували худобі та домашнім улюбленцям, щоб ті були здорові.

Удариш по тілу гілочкою верби – буде міцне здоров’я весь рік. Було прийнято бити і себе, і рідних, кому зичиш здоров’я. Також, маленьких діток для здоров’я купали у відварі з вербових гілочок.

Це лише декілька прикладів традицій, пов’язаних із вербою. Насправді, в Україні існує величезна кількість подібних “вербових” традицій, які мають свої відмінності у кожному куточку країни.

Заборони під час Вербної неділі

Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише домашньої важкої праці, як рубання дрів чи випасання худоби. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання. Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу, і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.

Чудодійні властивості верби

Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей – щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни

Вербу кладуть після освячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил

Вербу садять на городі, коли принесуть із церкви, на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться

Вербою на Юрія виганяють худобу в поле – вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була

Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і вірили, що відводять громи та град

Вербу кидали у вогонь під час пожежі, чим зменшували, за віруванням, велику руйнівну силу вогню

Освячені вербові котики кидали в кашу, їли ту кашу, вірячи, що через ті котики передасться людям сила весняної енергії на цілий рік

Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

Обсаджували криниці вербами, щоб убезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”

Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски

У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину свячену вербу

Народні прикмети на Вербну неділю

Якщо у цей день нема заморозків, чекайте на щедрий врожай фруктів.

Сонце і відсутність вітру у Вербну неділю віщують тепле літо.

Якщо у цей день сильний вітер, то весь літній сезон погода буде змінною.

Якщо на Вербну неділю йде дощ, весь урожай буде хорошим.

Мороз на Вербну неділю — до гарного врожаю ярових хлібів.

Підготувала Вікторія Демидюк