Літературно-музична композиція, присвячена 145-річчю від дня народження Лесі Українки для учнів 3(7) класів

Мета. Познайомити учнів із творчістю Лесі Українки.

Обладнання: мультимедійний проектор, комп’ютер, презентаційні слайди, книжкова виставка.

Учасники заходу: ведуча – бібліотекар Карпій К.Г., читці віршів – учасники театральної студії під керівництвом  Яковенко Т.С., учитель української мови і літератури Ювхименко Н.І.

Бібліотекар. У лютому цього року виповнилося 145 років від дня народження славетної Лесі Українки, з творчістю якої ви вже почали знайомились у початковій школі, та ще багато цікавого матеріалу чекає на вас у старших класах. (Слайд 1)

А сьогодні ми із задоволенням згадаємо її дитячі роки та цикл дитячих поезій. Народилася Леся Українка 26 лютого 1871 року в місті Новограді – Волинському(Слайд 2) у родині відомої письменниці Олени Пчілки та юриста Петра Антоновича Косача. (Слайд 3)

Що значила для Лесі родина? В сім’ї виховувалося шестеро дітей, яких єднала не тільки велика любов, а й дружба, спільні духовні інтереси. Леся – друга дитина в сім’ї, на півтора року молодша за Михайла, якого Леся дуже любила, на шість років старша за Ольгу – найулюбленішу сестру. Появу кожної меншої дитини тут зустрічали з утіхою й радістю.(Слайд 4)

Поміж дітьми Косачів завжди панували взаємопідтримка та взаємодопомога. Вони організовували свята, вистави – з музикою, костюмами, декораціями, ляльковими героями. Ставили навіть оперу – «Коза-дереза», «Пан Коцький», музику до яких створив Микола Лисенко. Родини цих славетних митців дружили між собою.(Слайд 5)

Ось як родина Лисенка згадує про Лесю.

Леся, наша Леся! Здається, зовсім недавно прибігала вона до нас, вигадувала для «Лисенкової малечі» такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. Мила сусідка, перша царівна дитячих мрій і наш перший режисер. 

У 4 роки вона вже читала. Найулюбленішими книжками малих Лесі і Михася були казки Чубинського, міфи стародавніх греків, та книжки про подорожі різних славних мандрівників. Ті книжки вони знали мало не напам’ять. (Слайд 6)

А ще вони мали свої обов’язки. Ось що з цього приводу згадує сестра Ольга.

Крім читання й забав, робили вони літом і «поважну» роботу, бо завжди мали свій квітник і город, що самі обробляли та доглядали. Леся зовсім маленькою навчилася шити й вишивати, а літом з трави робила прехороших зелених «мавок», убираючи їх в одежу з листу та пелюсточками квіток.

У 9 років Леся написала свій перший вірш, що мав назву «Надія». (Слайд 7) А у 13 років вийшла перша публікація – поезія «Конвалія». (Слайд 8).

(Учасники театральної студії читають поезію «Конвалія»)

У листі до брата Михайла Драгоманова мати Лесі Олена Пчілка пише.

«…Леся прекрасна дитина, така без кінця добряча й поблажлива до всіх. Дуже здібна як  до науки, так і до мистецтва. Вона дуже добре грає на фортепіано. І це ж тільки одну зиму бравши уроки музики. Леся пише вірші. Може колись стане справжньою поеткою…»

Волинь – мальовничий, чарівний край з великими густими лісами, глибокими озерами, який не можна не любити. Саме тут і розпочався творчий шлях Лесі Українки, тут вона писала свої перші вірші, оповідання, казки. (Слайди 9-12)

До вашої уваги дитячий цикл поезій Лесі Українки.

«На зеленому горбочку…» (Слайд 13)

«Літо краснеє минуло…» (Слайди 14-16)

«Мамо, іде вже зима…» (Слайди 17, 18)

«Вишні червоні, вишні доспілі…» (Слайд 19)

«Тішся, дитино, поки ще маленька…» (Слайд 20)

А тепер у виконанні учасників театральної студії ви побачите інсценізацію казки Лесі Українки «Казка про Оха-чудотворця».

Через хворобу - туберкульоз кісток, легенів, нирок,  вона змушена була покинути навчання у школі (дві зими вчилася систематично з учителями), але самоосвіта, великий інтерес до науки допомогли їй стати однією з найосвідченіших жінок світу, громадським діячем, драматургом, філософом. (Слайд 21)

Володіючи десятьма іноземними мовами, вона була талановитою перекладачкою. Про ці та інші факти  з її життя докладніше ви дізнаєтесь у старших класах. А от правило, яке Леся засвоїла на все життя ви повинні знати: аби не плакати, треба сміятися, навіть без надії сподіватися на краще. 

 Про це вона пише вірш «Ні, я хочу крізь сльози сміятись…»

Сорок два роки прожила поетеса. Це надзвичайно мало! Але якщо згадати, що тридцять із них вона боролась із тяжкою хворобою,  виборювала собі у неї рік за роком повноцінне життя, то це таки немало.

У Новограді-Волинському до нашого часу збереглася садиба родини Косачів, де зараз знаходиться музей дитячих років  Лесі Українки та пам’ятник видатній письменниці. (Слайд 22, 23)